Suchergebnisse

The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany's allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase. ; У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4червня 1920р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10лютого 1947р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав'язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4червня 1920р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.

The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany's allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase. ; У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4червня 1920р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10лютого 1947р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав'язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4червня 1920р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.

The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. In the forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, played an active role. Hungary, Bulgaria. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany's allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not only not lose its relevance, but will significantly increase. ; У статті зазначається, що Тріанонський мирний договір від 4червня 1920р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Одночасно, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, у тому числі й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10лютого 1947р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав'язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапештом вважається, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4червня 1920р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.

У статті висвітлюється вплив Оломоуцького мирного договору (1479 р.) на політичний розвиток чеських земель. Підписання Оломоуцького договору між королями Матяшем Корвіном та Владиславом ІІЯгеллоном завершило «Богемську війну» 1466-1478 рр., закріпивши розподіл земель Чеської корони між двома правителями. Чимала роль у підписанні договору належала чеській шляхті, яка відстоювала насамперед власні інтереси. Оломоуцький договір посилив позиції чеської знаті й став передумовою до встановлення на земляхЧеської корони станово-представницької моделі державного управління. ; The article reveals the influence of the Olomouc peaceful agreement (1479) on the political development of the Czech Kingdom. The «Bohemian War» (1466-1478) was ended with singing the Olomouc peaceful agreement between the king Matthias Corvinus and Vladislaus II Jagiellon. This agreement tightened the distribution of lands of the Bohemian Crown between two kings. The Czech representatives of noble class who was protecting their own interests also played an important role in signing the agreement. The Olomouc peaceful agreement had tightened the positions ofthe Czech nobility and became the precondition for the formation of the estate representative model of state government of the Czech lands.

У статті висвітлюється вплив Оломоуцького мирного договору (1479 р.) на політичний розвиток чеських земель. Підписання Оломоуцького договору між королями Матяшем Корвіном та Владиславом ІІЯгеллоном завершило «Богемську війну» 1466-1478 рр., закріпивши розподіл земель Чеської корони між двома правителями. Чимала роль у підписанні договору належала чеській шляхті, яка відстоювала насамперед власні інтереси. Оломоуцький договір посилив позиції чеської знаті й став передумовою до встановлення на земляхЧеської корони станово-представницької моделі державного управління. ; The article reveals the influence of the Olomouc peaceful agreement (1479) on the political development of the Czech Kingdom. The «Bohemian War» (1466-1478) was ended with singing the Olomouc peaceful agreement between the king Matthias Corvinus and Vladislaus II Jagiellon. This agreement tightened the distribution of lands of the Bohemian Crown between two kings. The Czech representatives of noble class who was protecting their own interests also played an important role in signing the agreement. The Olomouc peaceful agreement had tightened the positions ofthe Czech nobility and became the precondition for the formation of the estate representative model of state government of the Czech lands.

The problem of repatriation of POWs after the WWI directly corresponds with peace treaties of international and judicial importance which regulated post-war events. The chaos after war was accompanied with POWs' «self»-repatriation. Thus, the purpose of the Treaty of Versailles was to establish control upon this process. In practice, the conditions of repatriation were influenced by national, political and economic reasons which caused POWs' retard, particularly in Germany. Ukrainian and Russian POWs were most affected by the decisions in international treaties due to the unstable political situation on their territories. Commissions and diplomatic delegations were responsible for them on national and international levels. Special Entente commission concerned with POWs in general. Its foundation was drafted in the Treaty of Versailles. Repatriation did not necessarily relate to all POWs who could become interned in this case. ; Питання репатріації полонених вояків після Першої світової війни нерозривно пов'язане з мирними договорами міжнародно-правового значення, які регулювали повоєнні явища. Повоєнний хаос супроводжувався самовільною репатріацією полонених, тому Версальський мирний договір мав на меті встановити контроль над цим процесом. На практиці умови репатріації різнилися в контексті національних, політичних та економічних причин, що зумовило сповільнення звільнення полонених, зокрема на території Німеччини. Полонені українці та росіяни найбільше залежали від рішень міжнародних договорів у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією на їх теренах. Ними опікувалися комісії та дипломатичні делегації на національному та міжнародному рівнях. Полоненими держав Антанти займалася спеціальна комісія, створення якої регламентувалося Версальським договором. Репатріація могла не поширюватися на всіх полонених, які у такому разі ставали інтернованими.

Автор, використовуючи матеріали опублікованих джерел і наукової літератури, аргументує недоречність, помилковість і шкідливість, перш за все для СРСР, радянсько-фінської війни. The author based on the published sources and scientific literature argues the inexpediency, impropriety and damage of Soviet-Finnish War, first of all for USSR.

The article exposes the relations of the Democratic People's Republic of Korea with the Republic of Korea, which is the neighbor of DPRK. The relations are considered in the format of the inter-Korean summits that took place between 2000 and 2018. The authors briefly describe the preconditions of creating of Inter-Korean meetings. Also the authors highlight the main results and events of these summits, indicating the fact that at this stage the main goal of the summits is the unification of North and South Korea. But it has not been achieved. At the same time, the launching, holding of these summits and the signing of the final documents is also a positive result, which indicates the necessity and importance of such meetings and negotiations. The main issues that the parties discuss at the inter-Korean summits are: North and South Korean integration in the future, also voluntary and uncompromising nature of this process and the independence of the process of unification from external factors and players. Today already held five inter-Korean summit and the sixth is planned to hold in 2019. The article also briefly discusses the reasons for holding summits between two countries and the influence of other countries on the DPRK's denuclearization. It should be noted that there was an international pressure on North Korea to make these inter-Korean summits and their decisions were implemented. For this, the United States, South Korea, Japan, Russia imposed sanctions against North Korea. The emphasis is made on the results of the inter-Korean summits and on the consequences of such meetings. As for the results of the inter-Korean summits, such a goal as the denuclearization of the Korean peninsula has been partially achieved, but the goal of joining the two Koreas into one state is still far away. ; У статті досліджуються відносини Корейської народно-демократичної республіки із сусідньою країною Республікою Кореєю у форматі міжкорейських самітів, які мали місце у період з 2000 року по 2018 рік. Автори коротко описують передумови до створення такого формату зустрічей. Висвітлюють основні результати та події цих самітів, указуючи на той факт, що на даному етапі не досягнено основну мету самітів – об'єднання Північної та Південної Корей. Водночас започаткування цих самітів, їх проведення та підписання підсумкових документів – є також позитивним результатом, що указує на необхідності та важливості таких зустрічей і перемовин. Основними питаннями, які сторони обговорюють на міжкорейських самітах є: об'єднання Північної та Південної Корей у майбутньому, також добровільність і непримусовість цього процесу та незалежність процесу об'єднання від зовнішніх факторів та гравців. На сьогодні вже проведено п'ять міжкорейських самітів і шостий заплановано провести у 2019 році. У статті також побіжно висвітлено причини проведення самітів між двома державами та вплив інших держав на денуклеаризацію КНДР. Зроблено наголос на результатах проведення міжкорейських самітів і на наслідках, які тягнуть за собою такі зустрічі.

The article exposes the relations of the Democratic People's Republic of Korea with the Republic of Korea, which is the neighbor of DPRK. The relations are considered in the format of the inter-Korean summits that took place between 2000 and 2018. The authors briefly describe the preconditions of creating of Inter-Korean meetings. Also the authors highlight the main results and events of these summits, indicating the fact that at this stage the main goal of the summits is the unification of North and South Korea. But it has not been achieved. At the same time, the launching, holding of these summits and the signing of the final documents is also a positive result, which indicates the necessity and importance of such meetings and negotiations. The main issues that the parties discuss at the inter-Korean summits are: North and South Korean integration in the future, also voluntary and uncompromising nature of this process and the independence of the process of unification from external factors and players. Today already held five inter-Korean summit and the sixth is planned to hold in 2019. The article also briefly discusses the reasons for holding summits between two countries and the influence of other countries on the DPRK's denuclearization. It should be noted that there was an international pressure on North Korea to make these inter-Korean summits and their decisions were implemented. For this, the United States, South Korea, Japan, Russia imposed sanctions against North Korea. The emphasis is made on the results of the inter-Korean summits and on the consequences of such meetings. As for the results of the inter-Korean summits, such a goal as the denuclearization of the Korean peninsula has been partially achieved, but the goal of joining the two Koreas into one state is still far away. ; У статті досліджуються відносини Корейської народно-демократичної республіки із сусідньою країною Республікою Кореєю у форматі міжкорейських самітів, які мали місце у період з 2000 року по 2018 рік. Автори коротко описують передумови до створення такого формату зустрічей. Висвітлюють основні результати та події цих самітів, указуючи на той факт, що на даному етапі не досягнено основну мету самітів – об'єднання Північної та Південної Корей. Водночас започаткування цих самітів, їх проведення та підписання підсумкових документів – є також позитивним результатом, що указує на необхідності та важливості таких зустрічей і перемовин. Основними питаннями, які сторони обговорюють на міжкорейських самітах є: об'єднання Північної та Південної Корей у майбутньому, також добровільність і непримусовість цього процесу та незалежність процесу об'єднання від зовнішніх факторів та гравців. На сьогодні вже проведено п'ять міжкорейських самітів і шостий заплановано провести у 2019 році. У статті також побіжно висвітлено причини проведення самітів між двома державами та вплив інших держав на денуклеаризацію КНДР. Зроблено наголос на результатах проведення міжкорейських самітів і на наслідках, які тягнуть за собою такі зустрічі.

У статті подано характеристику особливості розвитку військової справи за правління Рамзеса ІІ. Зазвичай період розквіту Стародавнього Єгипту пов'язується з правлінням Сеті І. На дев'ятому році свого правління він проголосив свого сина і спадкоємця співправителем, і саме з того часу почалася активна військова діяльність Рамзеса ІІ. Першу перемогу Рамзес отримав у морській битві проти «народів моря» на другому році свого правління і в подальшому це дало можливість йому вести успішні завойовницькі війни проти хеттів у Малій Азії, а також проти Сирії і Фінікії. Мир, встановлений між Єгиптом і Хеттським царством близько 1270 року до н. е., тривав понад століття. Це сприяло небувалому підйому економічного життя на Близькому Сході. Договір був перекладений єгипетською мовою і згодом увічнений на стінах Карнака і Рамессеума. Текст договору, який фараон відіслав Хаттусілю також був клинописним, складеним міжнародною тоді аккадською мовою. Його фрагменти збереглися в Богазкейському архіві. В основному договір був спрямований на забезпечення взаємної недоторканності володінь і надання допомоги, піхоти та колісниць, у разі нападу на одну з договірних сторін або повстання підданих. Обидві сторони взяли зобов'язання видавати перебіжчиків. Це був перший у світовій історії дипломатично оформлений договір, що дійшов до наших днів. Після підписання цього договору або внаслідок погіршення здоров'я закінчився період активних військових походів Рамсеса II. Почався час активного дипломатичного листування між двома країнами. У Богазкейському архіві були виявлені послання Рамсеса II, його сім'ї та візира Пасера, адресовані цареві Хаттусілі III і його дружині Пудухепе. ; This article presents the peculiarities of military development during the reign of Ramesses II. It is usually assumed that the heyday of ancient Egypt had begun in times of pharaoh Seti's reign. In the ninth year of his reign, he appointed his son and heir as the co-regent, and since that time, Ramesses' II military activity had begun. Ramesses obtained the first military victory in the naval battle against the "Sea Peoples". In the second year of his reign, and in the future he succeeded in wars against the Hittites in Asia Minor, as well as against Syria and Phoenicia. Peace arrangement established between Egypt and the Hittite kingdom was about 1270 BC, had lasted more than a century. As a result, it contributed to the unprecedented rise of the economic life in the Middle East. The peace treaty was translated into Egyptian language and was immortalized on the walls of the Karnak and the Ramesseum. The text of the treaty, what pharaoh sent to Hattusili in exchange for his tablet, was also in cuneiform, inscribed in the Akkadian language – common language of that time. Its fragments have been preserved at the Bogazkale archives. Mainly, the treaty was created to ensure the mutual guarantee, that both sides would not invade the other's land, would give an aid, infantry and chariots if either party is attacked by a third party or in case of rebellion. Both sides promise to the other to repatriate refugees. It was the first in world history diplomatic agreement that is saved till nowadays. After the signing of this peace treaty, or because of the deterioration of health, the period of active military campaigns of Ramses II had ended. The time of active diplomatic correspondence between the two countries had begun. Messages from Ramesses II, his family and vizier Paser addressed to king Hattusili III and his wife Puduhepa were found at the Bogazkale archive. Egyptian doctors were often sent to the Hittites' court.

У статті подано характеристику особливості розвитку військової справи за правління Рамзеса ІІ. Зазвичай період розквіту Стародавнього Єгипту пов'язується з правлінням Сеті І. На дев'ятому році свого правління він проголосив свого сина і спадкоємця співправителем, і саме з того часу почалася активна військова діяльність Рамзеса ІІ. Першу перемогу Рамзес отримав у морській битві проти «народів моря» на другому році свого правління і в подальшому це дало можливість йому вести успішні завойовницькі війни проти хеттів у Малій Азії, а також проти Сирії і Фінікії. Мир, встановлений між Єгиптом і Хеттським царством близько 1270 року до н. е., тривав понад століття. Це сприяло небувалому підйому економічного життя на Близькому Сході. Договір був перекладений єгипетською мовою і згодом увічнений на стінах Карнака і Рамессеума. Текст договору, який фараон відіслав Хаттусілю також був клинописним, складеним міжнародною тоді аккадською мовою. Його фрагменти збереглися в Богазкейському архіві. В основному договір був спрямований на забезпечення взаємної недоторканності володінь і надання допомоги, піхоти та колісниць, у разі нападу на одну з договірних сторін або повстання підданих. Обидві сторони взяли зобов'язання видавати перебіжчиків. Це був перший у світовій історії дипломатично оформлений договір, що дійшов до наших днів. Після підписання цього договору або внаслідок погіршення здоров'я закінчився період активних військових походів Рамсеса II. Почався час активного дипломатичного листування між двома країнами. У Богазкейському архіві були виявлені послання Рамсеса II, його сім'ї та візира Пасера, адресовані цареві Хаттусілі III і його дружині Пудухепе. ; This article presents the peculiarities of military development during the reign of Ramesses II. It is usually assumed that the heyday of ancient Egypt had begun in times of pharaoh Seti's reign. In the ninth year of his reign, he appointed his son and heir as the co-regent, and since that time, Ramesses' II military activity had begun. Ramesses obtained the first military victory in the naval battle against the "Sea Peoples". In the second year of his reign, and in the future he succeeded in wars against the Hittites in Asia Minor, as well as against Syria and Phoenicia. Peace arrangement established between Egypt and the Hittite kingdom was about 1270 BC, had lasted more than a century. As a result, it contributed to the unprecedented rise of the economic life in the Middle East. The peace treaty was translated into Egyptian language and was immortalized on the walls of the Karnak and the Ramesseum. The text of the treaty, what pharaoh sent to Hattusili in exchange for his tablet, was also in cuneiform, inscribed in the Akkadian language – common language of that time. Its fragments have been preserved at the Bogazkale archives. Mainly, the treaty was created to ensure the mutual guarantee, that both sides would not invade the other's land, would give an aid, infantry and chariots if either party is attacked by a third party or in case of rebellion. Both sides promise to the other to repatriate refugees. It was the first in world history diplomatic agreement that is saved till nowadays. After the signing of this peace treaty, or because of the deterioration of health, the period of active military campaigns of Ramses II had ended. The time of active diplomatic correspondence between the two countries had begun. Messages from Ramesses II, his family and vizier Paser addressed to king Hattusili III and his wife Puduhepa were found at the Bogazkale archive. Egyptian doctors were often sent to the Hittites' court.

In the first days of the activity of Ukrainian People's Council state and legal institutions were formed, and their functioning created conditions for the revival and development of the Ukrainian state. However, Galician politicians realized that the fate of the ZUNR in those historical conditions was largely dependent on its international recognition and the support of great powers. It was actualized by the fact that the revived Polish state tried to legalize its claims on Eastern Galicia.Along with the plans of national-state construction, Ukrainian politicians faced the problem of forming the conceptual foundations of foreign policy, defining its priorities, and establishing an appropriate foreign policy apparatus. On November 9, 1918, the government was formed – the State Secretariat, which united 14 Secretariats, including the State Secretariat of Foreign Affairs.Trying to take advantage of political and international realities, the ZUNR government concentrated its foreign policy activities on two directions: the establishment of relations with the UPR and the recognition of the WUPR by the victorious countries in the First World War (Entente, USA) and stopping the aggression of Poland with their assistance. Under the act of unification on January 22, 1919, an association of the ZUNR and the UPR was constitutionalized in one sovereign state of the People's Republics. However, there was no real association. Significant historical, psychological, ideological and political disagreements that had accumulated over the centuries came out. The political weakness of the UPR did not allow it to help ZUNR. In addition, the UPR itself was not recognized by the Western world.Galician politicians had good reason to rely on the international recognition of ZUNR during the Paris Peace Conference. However, significant successes in Paris could not be achieved, as Western politicians favored Poland as a stronger partner than ZUNR. In defending the right to their own statehood, Galician politicians at the talks in Riga (1920) sought not to legitimize the annexation of the Eastern Galicia by Poland. Although the goal was not achieved, however, the ZUNR leaders believed that Galician delegation was successful in the negotiations, as information was provided to the world press about the current state of the Galician problem. The ZUNR exiled government in Vienna focused on diplomacy and the international recognition of the Ukrainian state, hoping for international conferences and the League of Nations. However, neither the Council of Ambassadors of the Entente countries nor the League of Nations hastened to return to the issue of Galician statehood.The successes of the foreign policy of the politicians of the Western Ukrainian state were reduced by inconsistency of actions and conflicts within the Ukrainian delegations, by controversial foreign policy opinions, maximalism, and uncompromisingness. Excessive hopes for the Entente states inhibited the formation of practical political thinking. One can agree with the conclusions of the researchers that the ZUNR governments did not formulate clear concept of their foreign policy. ; Обґрунтовано право ЗУНР на міжнародне визнання та реалізацію ідеї самостійного існування власної держави. Охарактеризовано дипломатичні заходи українських політиків, спрямовані на здобуття міжнародного визнання у протидії спробам інкорпорації Галичини до складу Польщі. Проаналізовано норми міжнародних договорів, укладених у межах міжнародних конференцій, які визначали державно-правовий статус ЗУНР. Простежено зміни в державно-правовому статусі ЗУНР у період її діяльності.

Магістерська робота присвячена міжнародному контексту створення Польської держави в період 1918-1921 років. Предметом дослідження визначено формування кордонів незалежної Польщі та вплив цих подій на загальноєвропейські політичні процеси. В процесі дослідження ми дійшли висновку, що саме конфліктні ситуації, пов'язані з проблемою кордонів національних держав перешкодили створенню загальноєвропейської системи колективної безпеки ; The master's thesis is devoted to the international context of the creation of the Polish state in the period 1918-1921. The subject of the study is the formation of the borders of independent Poland and the impact of these events on European political processes. In the course of the research we came to the conclusion that it was the conflict situations related to the problem of the borders of nation states that prevented the creation of a pan-European system of collective security.

The article briefly describes the historical prerequisites of modern Ukrainian-Hungarian relations, namely the signing of the Trianon Peace Treaty, according to which the territory of the Kingdom of Hungary was divided. In particular, Transcarpathia became part of the Czechoslovak Republic. The importance of this milestone in the history of Hungary is evidenced by the fact that it was included in history books under the name "The Trianon Tragedy". These events are one of the main factors in the formation of relations between Ukraine and Hungary today. Also, the article "The Legal Foundations of Modern Ukrainian-Hungarian Relations: From Trianon to the Present" examines the international legal framework that has an impact on modern relations between the two countries.It should be noted that the issue of the creation and development of cultural autonomy of Hungarians living in the Transcarpathian region is extremely acute today. The new wording of the Laws of Ukraine "On Education" as well as "On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as a State" is being crushed by Hungarian officials. For example, during the last visit of Hungarian Foreign Minister Peter Siarto to Kiev, the Hungarian side offered two innovations to Ukrainian law: to equate Hungarian with the language of indigenous people and to increase the number of hours for learning Ukrainian by increasing the hours of studying the subject "Ukrainian ". The reaction of the Ministry of Education of Ukraine is unambiguous: the Hungarian side's proposals are unacceptable. As a result, Hungary continues to block the NATO-Ukraine Council until "minority rights are restored" in Ukraine. Given that the Russian Federation has a direct influence on Hungary's policies, it should be expected Hungary's hybrid influence on Ukraine will deepen. ; В статті коротко розкриті історичні передумови сучасних українсько-угорських відносин, а саме підписання Тріанонського мирного договору, згідно якого територію Королівства Угорщина було розділено. Зокрема, Закарпаття стало частиною Чехословацької республіки. Про важливість цієї віхи в історії Угорщини свідчить те, що вона увійшла до підручників з історії під назвою "Тріанонська трагедія". Ті події є одним із основних чинників формування відносини між Україною та Угорщиною сьогодні. Також, в статті "Правові основи сучасних українсько-угорських відносин: від Тріанону до сьогодення" розглянуто міжнародну нормативно-правову базу, що має вплив на сучасні відносини між двома країнами.Слід зазначати, що сьогодні надзвичайно гостро стоїть питання створення та розвитку культурної автономії угорців, що проживають у Закарпатській області. Нова редакція Законів України "Про освіту", а також "Про забезпечення функціонування української мови як державної" піддається нищівній критиці офіційних осіб Угорщини. До прикладу, під час останнього візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до Києва, угорська сторона запропонувала дві новації до українського законодавства: прирівняти угорську мову до мови корінного народу та збільшити кількість годин на вивчення української мови за рахунок збільшення годин на вивчення предмета "Українська мова". Реакція Міністерства освіти України є однозначною: пропозиції угорської сторони є неприйнятними. Як наслідок, Угорщина продовжує блокування засідання Ради Україна-НАТО до тих пір, поки в Україні "не будуть відновлені права меншин". Зважаючи на те, що Російська Федерація безпосередньо впливає на політику Угорщини, слід очікувати, що гібридний вплив на Україну з боку її західного сусіда поглиблюватиметься.

The article briefly describes the historical prerequisites of modern Ukrainian-Hungarian relations, namely the signing of the Trianon Peace Treaty, according to which the territory of the Kingdom of Hungary was divided. In particular, Transcarpathia became part of the Czechoslovak Republic. The importance of this milestone in the history of Hungary is evidenced by the fact that it was included in history books under the name "The Trianon Tragedy". These events are one of the main factors in the formation of relations between Ukraine and Hungary today. Also, the article "The Legal Foundations of Modern Ukrainian-Hungarian Relations: From Trianon to the Present" examines the international legal framework that has an impact on modern relations between the two countries.It should be noted that the issue of the creation and development of cultural autonomy of Hungarians living in the Transcarpathian region is extremely acute today. The new wording of the Laws of Ukraine "On Education" as well as "On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as a State" is being crushed by Hungarian officials. For example, during the last visit of Hungarian Foreign Minister Peter Siarto to Kiev, the Hungarian side offered two innovations to Ukrainian law: to equate Hungarian with the language of indigenous people and to increase the number of hours for learning Ukrainian by increasing the hours of studying the subject "Ukrainian ". The reaction of the Ministry of Education of Ukraine is unambiguous: the Hungarian side's proposals are unacceptable. As a result, Hungary continues to block the NATO-Ukraine Council until "minority rights are restored" in Ukraine. Given that the Russian Federation has a direct influence on Hungary's policies, it should be expected Hungary's hybrid influence on Ukraine will deepen. ; В статті коротко розкриті історичні передумови сучасних українсько-угорських відносин, а саме підписання Тріанонського мирного договору, згідно якого територію Королівства Угорщина було розділено. Зокрема, Закарпаття стало частиною Чехословацької республіки. Про важливість цієї віхи в історії Угорщини свідчить те, що вона увійшла до підручників з історії під назвою "Тріанонська трагедія". Ті події є одним із основних чинників формування відносини між Україною та Угорщиною сьогодні. Також, в статті "Правові основи сучасних українсько-угорських відносин: від Тріанону до сьогодення" розглянуто міжнародну нормативно-правову базу, що має вплив на сучасні відносини між двома країнами.Слід зазначати, що сьогодні надзвичайно гостро стоїть питання створення та розвитку культурної автономії угорців, що проживають у Закарпатській області. Нова редакція Законів України "Про освіту", а також "Про забезпечення функціонування української мови як державної" піддається нищівній критиці офіційних осіб Угорщини. До прикладу, під час останнього візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до Києва, угорська сторона запропонувала дві новації до українського законодавства: прирівняти угорську мову до мови корінного народу та збільшити кількість годин на вивчення української мови за рахунок збільшення годин на вивчення предмета "Українська мова". Реакція Міністерства освіти України є однозначною: пропозиції угорської сторони є неприйнятними. Як наслідок, Угорщина продовжує блокування засідання Ради Україна-НАТО до тих пір, поки в Україні "не будуть відновлені права меншин". Зважаючи на те, що Російська Федерація безпосередньо впливає на політику Угорщини, слід очікувати, що гібридний вплив на Україну з боку її західного сусіда поглиблюватиметься.